Асцит являє собою стан, при якому відбувається накопичення рідини в черевній порожнині у кількості, що перевищує 25 мг.

Характерними симптомами хвороби є збільшений живіт, проблеми з диханням, болі в черевній порожнині, відчуття розпирання або тяжкості. У більш ніж 80 відсотків випадків асцит провокується цирозом печінки останньої стадії.

Це пов’язано з дегенерацією органу і неправильним кровообігом, сприяє скупченню води. Рідина при асциті буває двох типів: ексудат (запального характеру) і транссудат (не запального характеру).

Асцит: що це таке

Асцит – це накопичення води або рідини в черевної порожнини, що призводить до візуального збільшення об’єму живота і підвищення маси тіла пацієнта. У більшості випадків рідина (від 100 мг до 20 л) є транссудатом, тобто носить не запальний характер.

Асцит черевної порожнини на початку себе ніяк не проявляє, для нього характерно поступове прогресування. Як правило, асцит є наслідком іншого, вже наявного захворювання, тому його лікування досить ускладнене.

До хвороб, що провокує асцит, відносять:

  • цироз печінки, підвищення тиску в портальній системі;
  • тромбоз нижньої порожнистої та ворітної вени печінки;
  • ниркову недостатність;
  • інші гострі або хронічні хвороби нирок;
  • нефроз;
  • інфекційні та запальні захворювання кишечнику;
  • захворювання підшлункової залози;
  • серцеву недостатність;
  • запалення серозної оболонки серця;
  • онкологію;
  • туберкульоз;
  • водянку картатої тканини (анасарка);
  • скупчення слизу в порожнинах (псевдомиксома).

Симптоми захворювання

Прояв клінічного асциту можливо тільки тоді, коли в очеревині скупчилася велика кількість води.

Характерними симптомами асциту черевної порожнини є:

  • відчуття розпирання в очеревині;
  • тривалі болі в області живота;
  • печія;
  • відрижка;
  • нудота;
  • збільшений живіт (звисає в положенні стоячи, сидячи – розпливається в сторони);
  • видима сітка кровоносних судин в місці розтягнення;
  • опуклий пупок;
  • задишка;
  • порушення роботи серцевого м’яза.

За наявності онкологічних захворювань асцит розвивається повільно (від декількох тижнів до декількох місяців). У зв’язку з цим його виявлення вкрай утруднено.

Стадії асциту черевної порожнини

Розвиток водянки живота проходить 3 стадії:

  • транзиторну (близько 400 мл рідини в очеревині; невелике здуття живота);
  • помірну (близько 5 л рідини в черевній порожнині; збої в роботі органів травлення, наявність задишки; перитоніт, а також серцева та дихальна недостатність при відсутності лікування асциту);
  • напружену (до 20 л води в черевній порожнині; важкий стан хворого, що характеризується нестабільною роботою життєво важливих органів).
  • Діагностика

    Діагноз «асцит черевної порожнини» встановлюється шляхом проведення звичайної пальпації, якщо в процесі лікар відчуває вага в животі або якщо при легкому наголосі лунає тимпанічний перкуторний звук.

    Для подальшої діагностики пацієнтові знадобиться здати аналізи крові і сечі, а також пройти ряд обстежень. Зазвичай призначають ультразвукове дослідження органів черевної порожнини і парацентез (забір рідини з живота). Іноді може бути показане проведення імунологічних досліджень.

    Дані методи дозволяють виявити стадію захворювання, а також допомагають визначитися з загальним курсом лікування.

    Лікування асциту черевної порожнини

    Лікування асциту черевної порожнини при наявності онкології слід проводити комплексно. Першорядним є видалення зайвої води, так як затягування з даною процедурою лише призведе до розвитку різних ускладнень.

    Надлишок рідини виводиться через прокол і її подальше відкачування (лапароцентез). Дану процедуру краще проводити через 14 днів після початку перебігу асциту. Процесу виведення також сприяє прийом сечогінних препаратів, а дотримання дієти знизить внутрішньочеревний тиск.

    Слід знати, що хіміотерапія є дієвим методом при раку кишечника. А онкологія жіночої репродуктивної системи та шлунку погано піддається впливу хіміопрепаратів.

    Медикаментозні засоби

    Викачування надлишку води з організму проводять за допомогою прийому діуретиків. Препарати цієї групи сприяють переходу рідини в кровотік, що автоматично знижує її рівень в очеревині.

    На початку хворому прописують невелику дозу з метою зниження ймовірності виникнення ускладнень. Зазвичай призначають Амілорид, Альдактон, Верошпірон або Тріамтерен.

    Основним принципом застосування сечогінних засобів є поступове підвищення дозування. Це дозволяє уникнути вимивання значної кількості калію з організму. Паралельно в курс лікування входить його прийом через вітаміни. Також показано застосування гепатопротекторів для захисту печінки.

    Прийом сечогінних препаратів постійно контролюється лікарем. При необхідності коригується дозування, а діуретики неефективні замінюються на більш сильні (Діхлотіазід, Триампур).

    Одночасно з сечогінними засобами використовуються препарати, які зміцнюють судини (Діосмін, вітаміни С і Р), і препарати, що перешкоджають втраті рідини судин (Реополіглюкін). Для покращення метаболізму в печінці прописують білкові кошти (концентрат плазми, Альбумін). Бактеріальний асцит вимагає призначення інших препаратів (таких, які борються з рада підприємців типом мікроорганізмів).

    Дієта при асциті черевної порожнини

    Пацієнт з асцитом черевної порожнини повинен виробити в собі ряд харчових звичок:

    • знизити споживання рідини;
    • відмовитися від солі (вона сприяє затримці води в організмі людини);
    • виключити жирну їжу;
    • знизити кількість горіхів в раціоні;
    • замінити свіжі фрукти на сухі;
    • замість супів і борщів пити бульйон з травами (петрушка, кріп, фенхель, селера сприяють видаленню надлишку рідини з організму);
    • дозволено вживати м’ясо кролика, курки, індички.

    Лапароцентез: як відкачують рідину

    Лапароцентез являє собою пункційний метод видалення рідини від очеревини. За один сеанс виводять близько 4 л, так як позбавлення від більшої кількості ексудату здатне призвести до колапсу. Серед наслідків проколу черевної порожнини відзначають різні запалення, утворення спайок та інші ускладнення.

    Тому лапароцентез показаний пацієнтам з напруженим або рефрактерний асцитом. При цьому, якщо рідину, що накопичилася у великій кількості, встановлюють катетер або троакара. У другому випадку ексудат вільно витікає в підставлену ємність.

    Шунт Левіна

    Шунт Левіна являє собою трубку з пластику, яка вставляється в живіт і доходить до дна тазу. Шунт скріплений клапаном з трубкою з силікону, яка веде до яремної і верхньої порожнистої вен шиї.

    За допомогою регулювання клапана абдомінальний рідина надходить прямо в шийні вени. Це дозволяє збільшити об’єм крові безпосередньо в системі кровотоку за рахунок надлишку води в очеревині. Шунт Левіна використовується для лікування рефрактерного асциту, який відрізняє стійкість до медикаментів і швидкий рецидив після операції.

    Народні методи боротьби з асцитом

    Слід пам’ятати, що народні засоби не сприяють зціленню від асциту, а лише полегшення симптомів і більш швидкому виведенню зайвої рідини з організму.

    Методи народної медицини однозначно ефективні, однак перед їх застосуванням необхідно порадитися зі своїм лікарем. Загальна кількість рідини в добу при асциті черевній порожнині не повинно перевищувати один літр.

    Відвар із стручків квасолі

    12 засушених стручків квасолі залити 1 л води. Кип’ятити на невеликому вогні близько 10 хвилин. Зняти з плити, дати настоятися протягом 20 хвилин. Процідити. Пити по 200 мл до прийому їжі.

    Трав’яний настій

    Залити хвощ і листя берези 1 склянкою води. Кип’ятити протягом 15 хвилин, далі дати охолонути. Пити по ? склянки на голодний шлунок.

    Настоянка з петрушки

    300 г свіжої петрушки залити 1 л крутого окропу. Варити 30 хвилин. Остудити. Приймати по ? склянки щогодини вранці і в обідній час.

    Відвар з абрикосів

    1 склянку свіжих або сушених абрикосів залити 1 л води. Варити близько 40 хвилин. Остудити. Пити по 400 мл на добу.

    Трав’яний чай

    Остудник і мучницю у вигляді листя (в однаковому співвідношенні) залити 1 склянкою води. Кип’ятити чверть години. Отриманий чай пити натщесерце щодня з ранку.

    «Ягідний» чай

    Листя малини, брусниці і смородини, плоди шипшини (у рівних частках) залити 1 склянкою крутого окропу. Далі варити на невеликому вогні близько 10 хвилин. Після цього зняти з плити і дати постояти чверть години. Процідити. Пити двічі на добу замість звичайного чаю.

    Тривалість життя при асциті

    Тривалість життя при асциті черевної порожнини залежить від ряду факторів:

  • Початок терапії. Діагностування асциту на початковій стадії з подальшою відкачкою ексудату означає сприятливий прогноз. Це пов’язано з тим, що функціонал внутрішніх органів ще не порушений або порушений незначно. Лікування основної хвороби, яка спровокувала асцит, гарантує повне зцілення. Триває асцит або асцит з прогресивним перебігом викликає порушення нормального функціонування цілих систем внутрішніх органів, що призводить до летального результату.
  • Ступінь вираженості захворювання. Слабовиражений асцит не здатний викликати смерть пацієнта. На відміну від нього, напружений асцит, пов’язаний з скапливанием 10-20 л рідини в очеревині, несе серйозну загрозу життю і здоров’ю хворого (смерть може наступити в інтервалі від декількох годин до декількох днів).
  • Захворювання, що спровокувало асцит черевної порожнини. Прогноз не може бути позитивним, якщо пацієнт страждає від полинедостаточности внутрішніх органів або якщо у нього спостерігається повна дегенерація хоча б одного органу. Наприклад, при декомпенсованому цирозі печінки шанс на життя становить лише 1/5. Результат більш сприятливий, якщо хвороба має хронічний перебіг, а пацієнт підлягає регулярному гемодіалізу. У такому випадку людина може прожити кілька десятиліть.
  • Ускладнення при асциті. Асцит черевної порожнини може стати причиною банального кровотечі, а може викликати й більш важкі захворювання. Наприклад, бактеріальний перитоніт, печінкову енцефалопатію, гепаторенальный синдром та ін, які, в свою чергу, негативно впливають на і без того ослаблені внутрішні органи і заважають відновленню їх функціоналу. У цьому випадку прогноз залежить від ступеня дегенерації органу.