Крім фактичних наслідків від спроб порушити працездатність Telegram, є і имматериальные.
IT-фахівець Андрій Рябих зазначає, що епопея з забороною Telegram почалася після президентських виборів, що цілком може бути не випадковістю.
При цьому Роскомнагляд діяв впевнено, вносячи в реєстр заборонених пачки IP-адрес, і очевидно порушуючи приписи Генпрокуратури, яка винесла рішення про блокування всього лише семи акаунтів в месенджері і чотирьох сервісів для обходу блокування.
«Але вони [РКП], мабуть, були впевнені, що їх «прикриють». І помилилися», — зазначає Рябих.
Важливо розмежовувати озвучену вище рішення Генпрокуратури і Таганського суду, який видав дозвіл на обмеження доступу до Telegram.
Таким чином, на полі битви за впливовість вийшло двоє гравців: РКН і Генпрокуратура, а Telegram залишалося лише прийняти оборонну позицію, що він успішно і зробив.
Проте окрім кілька зухвалого поведінки РКН, поствиборчого простору і ускладнень у розумінні справи за відсутності відповідної законодавчої бази, важливо відзначити роль двох антагоністів: Германа Клименко та Павла Дурова.
Цілком очевидно, хто вийшов переможцем у цій історії: один позбувся посади, а другий отримав приріст аудиторії у свого продукту і потрапив до списку найвпливовіших молодих людей Forbes.
