День святого Валентина відзначають 14 лютого. Свято визнаний міжнародним, названий так на честь ранньохристиянського великомученика. Відзначають цей день люди дарують один одному подарунки, квіти і особливі листівки, звані валентинками. Найкраще привітання в такий день — зізнатися коханій людині в любові у віршах, не важливо, як довго ви разом — 10, 20 або 30 років в міцне подружнє шлюбі або недавно почали свої відносини і тільки плануєте пов’язати свої життя воєдино.
Освідчення в коханні чоловікові
Я сьогодні прокинулася рано,
Потихеньку пішла на кухню,
Заварила міцну каву,
Пирожков тобі напекла.
Хоч сьогодні тобі на роботу,
Але щастя тобі додам.
В наш спільно улюблений кави
Я з турботою молока додам.
Розбуджу тебе поцілунками,
Обійму тебе ніжно-ніжно.
Сьогодні свято наше,
Люблю тебе безкрайньо!
Я люблю, коли ти засинаєш,
Коли вії лягають на повіки.
Ти собі не уявляєш,
Яким близьким ти став людиною.
Я люблю в тобі все: твій голос
Такий глибокий, такий низький.
Я люблю неслухняний волосся,
Спадаючий на очі близько…
Не уявляю іншого щастя!
Мені іншого його і не треба!
Лише хочу обіймати тебе сильно,
Коли ти засинаєш поруч!
Також пропонуємо вашій увазі наші авторські поздоровлення у віршах до свята 14 лютого
Визнання чоловіка дружині в любові
У цей день сонячний і світлий,
Я хочу тобі побажати,
Жити зі мною весело, безбідно
Тільки добре пожинати!
Обіцяю тобі, люба!
Нехай не кожен день, через раз
Кава запахом пробуджуватися,
Променем сонця, усмішками очей!
Не вмію я, звичайно,
Говорити красиві слова
Але я щиро, нескінченно
Вдячний ТОБІ за ТЕБЕ!
За терпіння твоє, за турботу,
За те, як ти вранці
Збираєш мене на роботу,
Обіймаєш мене ночами.
Мені з тобою так тихо, спокійно,
Я люблю глибину твоїх очей.
З Днем закоханих, моя гідна
Та вчинків, подарунків і фраз!
Просто поруч ти, і це щастя!
Просто знаю, що ти-дружина!
Нехай оминають нас всі негоди.
Ти мені, мила, дуже потрібна!
Освідчення коханій жінці
Пробач, рідна, що так мало слів
Я присвятив тобі за цей час.
Вони не те, що вантаж, швидше, тягар
Не передавальний всі фарби снів…
Любов до тебе, весь трепет відчуттів
Мені сняться ночами, і кожен раз
Я лише уві сні даю значення всім знаменьям,
Подаровані нам Богом!
Люблю тебе, так трепетно і ніжно,
Як люблять пелюстки прекрасні квіти!
Моя любов до тебе безбрежна!
В душі і серці-тільки ти!
Але я не знаю, як тобі зізнатися,
Що кожен подих і кожен погляд
Мене змусять іль піти або залишитися,
Йти вперед або назад…
Ти-володарка життя
Моїй і нашої, тільки я
Не знаю слів, що будуть краше
Моїх видінь, забуття…
Боюся прокинутися я в чужих обіймах,
Мені страшно жити без ніжності твоєї…
Пробач, кохана, я слів таких не знаю.
Скажу, як думаю-що тебе немає ріднею!
Ми з тобою неподільні…
Боязким шелестом опущених вій,
Тихим голосом її сопрано,
В думках збережеться образ тієї,
З ким нас розлучили дуже рано.
Гірко згадувати, як у наші дні,
Не зрозумівши всі наші почуття,
Мою улюблену відвезли подалі,
Я ж поринув у світ мистецтва.
Що мені залишалося? Малювати.
Її тінь, її одяг неземну.
Я не міг дихати, не тужити,
Так хотів обняти її рідну!
Хто сказав, що ми зовсім не пара?
Хто посмів розборонити, що не ділимо?
Всі ваші старання не пройшли дарма!
Ми одне – єдине незримо.
Я дихаю свободою, знаючи точно,
Що і ти далеко її вдихаєш.
Ми розділені, звичайно, міцно.
Але ти зі мною, ти розумієш…
Те, про що я сумую, що мені боляче.
Я ж знаю, як і ти мимоволі
Плачеш в самоті в ліжку.
Я з тобою поруч, ледве-ледве
Доторкнуся рукою я до подушці,
Пригладжений локон, растрепавшийся по тілу.
Прошепочу я тихенько на вушко.
Я з тобою поруч тут цілком.
Думками своїми обігрію,
Поглядом ніжним щільно я укрою,
Щоб ти, рідна, не хворіла.
Від вітру і негоди я закрию…
Нехай ми далеко, але все-таки поруч.
Та нам з тобою нічого не треба,
Окрім тиші навколо,
Щоб наш з тобою коло замкнулося…
